Спостерігаючи за тим, що відбувається в країні, — змінами уряду, перетасовкою міністрів, призначеннями та звільненнями, — мене не полишає відчуття, що з 2022 року голос українського суспільства дедалі рідше відчувається у державних рішеннях.
Війна — надзвичайно жорстока річ. У такі часи потрібні сильне лідерство, рішучість і готовність брати на себе відповідальність.
Але не меншою правдою є й те, що держава не може вимагати від людей лише воювати, працювати й терпіти.
Це небезпечна помилка.
Наші вороги добре знають українську історію. Вони знають наш протестний потенціал, нашу нетерпимість до несправедливості та необґрунтованих обмежень прав і свобод.
