На жаль, рейтинги довіри самі по собі не пояснюють природу політичних конфліктів у країні, яка вже п'ятий рік живе в умовах повномасштабної війни і водночас намагається поєднати централізацію влади, тимчасові обмеження окремих прав, свобод і політичної конкуренції зі збереженням демократичних інститутів.
Щоб зрозуміти природу українських політичних криз під час війни, варто врахувати одну важливу обставину. Вимушене поєднання демократичних засад із практиками концентрації влади змінює саму природу демократичної легітимності – тобто тих підстав, на яких громадяни погоджуються визнавати право політичного класу здійснювати державне управління.
Звичайно, довіра до влади залишається надзвичайно важливою і під час війни. Проте дедалі частіше політичні конфлікти виникають не через її дефіцит. Показово, що Володимир Зеленський увійшов у політичну кризу липня 2026 року з рівнем довіри у 61% — показником, який для лідера будь-якої демократії є надзвичайно високим. Політичні кризи дедалі частіше виникають не тому, що громадяни перестають довіряти владі, а тому, що вони по-різному відповідають на запитання: що саме робить владу гідною цієї довіри.
Реклама:
Якщо проаналізувати дискусії, що розгорнулися навколо відставок Михайла Федорова та Олександра Сирського, стає очевидно: українці очікують від влади одночасного досягнення цілей, які нерідко суперечать одна одній. Вона має діяти швидко, рішуче й ефективно, не відступаючи від принципів верховенства права; забезпечувати соціальну справедливість, не підриваючи економічної свободи; послідовно боротися з корупцією, не порушуючи прав людини і права на приватність.
