Після Форуму "Архітектура безпеки" в мене залишилося дуже чітке відчуття: ми досі часто говоримо про безпеку мовою минулого: танки, ракети, кордони, гарантії, союзи. Усе це критично важливо, але є зброя, яку не видно на супутникових знімках, вона не летить у небі, не вибухає вночі, не залишає вирви в асфальті, вона працює тихіше: в головах, емоціях, страхах, недовірі.
Саме про це йшлося на панелі Форуму під назвою "Суспільна стійкість та гібридні загрози: протидія гібридним операціям Росії", де спікерами, крім мене, були Енн Епплбаум, Андрій Юсов, Джон Хербст, Пітер Померанцев, а модерувала дискусію Наталія Кривда.
Наш спільний панельний висновок – Росія воює не лише проти української державності, вона воює проти нашої єдності, здатності бути суспільством, довіряти один одному, державним інституціям і тим, хто нас захищає — Силам безпеки та оборони.
Реклама:
Колись найбільшою проблемою були інформаційні операції та дезінформація ворога, ми називали це інформаційною війною. І нам здавалося, що якщо йдеться про фейки, маніпуляції, брехню, ми можемо їх спростувати. Але сьогодні цього вже недостатньо.
