Українське суспільство продемонструвало надзвичайний рівень стійкості — від цивільних, які голіруч намагалися зупинити російські колони на Київщині у 2022 році, до тих, хто пережив сувору зиму 2025–2026 років під безперервними російськими ударами по критичній інфраструктурі, часто без води, світла й тепла.
Ця колонка не претендує на аналіз національної ідентичності чи ментальності, хоча, на мою думку, саме вони відіграли вирішальну роль у тому, як суспільство відповіло на екзистенційну війну Росії проти України. Натомість тут ідеться про те, як системна робота держави, громадянського суспільства, сектору безпеки та оборони здатна посилювати як особисту, так і колективну стійкість.
У нещодавньому дослідженні Центр з питань захисту цивільного населення в умовах конфлікту CIVIC щодо готовності цивільних до ескалації майже 2 500 респондентів у п'яти областях — Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській та Полтавській — оцінили власну готовність у середньому лише на 4,7 з 10.
Реклама:
Коли я починала це дослідження, то очікувала значно вищого показника — особливо на п'ятому році повномасштабного вторгнення, коли інтенсивність боїв та цивільних жертв зростає, а готовність цивільних натомість поступово згасає.
