Для державного закупівельника дешевший безпілотник на папері майже завжди виглядає ефективнішим. Нижча ціна означає простіше погодження, швидше укладання контракту та кращу звітність. Проте на фронті така "економія" нерідко виявляється оманливою.
Втрачений борт, зірвана розвідка, відсутність коригування артилерії, можуть коштувати значно дорожче за різницю в закупівельній ціні.
Проблема полягає в тому, що системи розвідки досі часто оцінюють за принципом "що дешевше", а не "що довше і стабільніше забезпечує бойову роботу". У результаті перевагу отримують рішення, які виглядають привабливо лише на етапі закупівлі, але швидко втрачають ефективність у реальних бойових умовах.
Реклама:
Підводні камені "дешевшої" закупівлі
