У сфері державних закупівель існує дуже проста і дуже небезпечна ілюзія: якщо держава купує найдешевше, значить, держава економить.
На цій темі люблять періодично хайпувати деякі представники медіа, змішуючи грішне із праведним: в пошуку сенсації вони вдаються до порівнянь доволі різних за характеристиками виробів і заявляють, що хтось десь намагався проштовхнути в тендер дорожчу пропозицію.
Начебто економія має виключний сенс, начебто є максимально логічним такий ланцюжок думок: на тендері є кілька постачальників виробу, один із них пропонує найнижчу ціну, держава повинна обрати саме його, профіт.
Реклама:
Але, як у тому старому анекдоті, "є нюанс": фронт не отримує найнижчу ціну. Фронт отримує конкретний виріб, у конкретній кількості, у конкретний строк, у повній комплектності і документації, в належній якості. Або НЕ отримує. Бо найдешевший постачальник цілком може зірвати строки, провалити комплектацію, контроль, відвантажити виріб із дефектами.
