У нашій країні останні 12 років є незмінний вододіл. Він пролягає між тими, хто вважає головною загрозою корупцію, та тими, хто вважає головною загрозою війну. Цей розлом виявився ще в 2014 році, коли Майдан та російське вторгнення змили колишні дискусії – і вивели на поверхню нові.
До Майдану правила життя країни були надто сильно зав'язані на корупційну ренту. Тому боротьба з нею очікувано перетворилася на один із головних запитів країни після перемоги Революції гідності. В результаті ми отримали Prozorro та публічні реєстри. Цінові торги та відкриті декларації. Антикорупційні органи та окремий суд. Підозри в корупції почали обнулювати біографії та репутації. А додатком до держслужби стали довічні банківські обмеження – для самого чиновника, його дружини, батьків та всіх дітей, зокрема й ненароджених.
Якщо вважати головною загрозою країні корупцію – тоді процеси потрібно оцінювати процедурною чистотою. Ринковою конкуренцією та рівними можливостями. Демократія привчає нас до того, що змагальність здатна подарувати на виході найкращу пропозицію. Що порушення правил конкуренції змушує всіх переплачувати за неоптимальний продукт. Що якість та вартість можна відбалансувати на чесних торгах, а тому прозорість і транспарентність грають на користь країні.
