У найближчі кілька тижнів Лейбористська партія, яка перебуває при владі у Великій Британії, майже напевно обере нового лідера. Він замінить Кіра Стармера – вкрай непопулярного прем’єр-міністра країни.
Але ця перспектива не викликала відчуття політичного чи економічного оновлення. У британських медіа і – що важливіше – на глобальних фінансових ринках панує думка, що будь-які зміни невдалої політики уряду Стармера лише погіршать ситуацію. Тут згадується архіконсервативний прем’єр вікторіанської епохи лорд Солсбері, який запитував: "Зміни? Зміни? Хіба все й так не досить погано?"
Втім, є підстави вважати, що ця загальна оцінка помилкова.
По-перше, всі потенційні наступники Стармера прямо визнають, що більше економічне зростання є необхідною умовою не лише фіскальної платоспроможності, а й політичного виживання Лейбористської партії. По-друге, кожен із претендентів, звісно ж, розуміє (навіть якщо не говорить про це відкрито), що провал лейбористів у стимулюванні економічного зростання був закладений "первородним гріхом" кампанії Стармера 2024 року.
Тоді він обіцяв витягнути країну з економічного застою, до якого її довели 14 років невдалого правління консерваторів – але при цьому не збирався відмовлятися від жодної з їхніх ключових економічних установок.
