Чому нещодавня презентація "Magnifica Humanitas" ("Величава людяність") — першої енцикліки Папи Римського Лева XIV — важлива саме для України? Чи може технологія змінити людську еволюцію і де пролягає межа між інструментом та суб'єктом?
У 2021 році, захищаючи в КНУ імені Тараса Шевченка магістерську роботу на тему "Соціальні мережі та соціальна філософська антропологія", я вивчала саме ці питання. Ідея мого дослідження полягала в тому, що з позицій постгуманізму людина ще не завершила свою еволюцію та становлення, розвиток нових форм комунікації людини із собою та іншими безпосередньо впливає на її формування як особистості й на її еволюцію як виду. Людяність — це не статична якість, а безперервний процес, дія та розкриття людини у всій її повноті. Максимально ми можемо розкритися лише у великій спільноті, у спільному інформаційному полі.
До речі, колективне розкриття найкращих людських якостей відповідає поняттю кафолічної свідомості — явища, яке досліджують як антропологічний аспект догмату церкви та є давнім архетипом соборної свідомості, що буквально означає загальність та цілісність спільноти (від грецького καθολικός).
Реклама:
Тоді, у 2021 році, я писала, що технології є і мають залишатися виключно інструментом еволюції; у них немає і не може бути власної суб'єктності. Їхні переваги чи небезпеки залежать від усвідомленого вибору та цілепокладання самої спільноти, про що свого часу наголошував німецький соціолог Фердинанд Тенніс.
