За жахом новин про катування, розслідуваннями, пошуком відповідей і визначенням винних можна легко втратити відчуття людяності. Проєкт пам'яті Вікторії Рощиної складається з серії олійних портретів та їхніх друкованих копій, які сьогодні можна побачити в різних куточках світу.
Він існує для того, щоб пам'ятати Віку не лише як символ чи героїню заголовків, а як людину і журналістку.
Мене звати Марія. Я — колишня колега Вікторії Рощини з hromadske, де ми пропрацювали разом кілька років. Маю багато спогадів про Віку саме через те, що вона постійно була в офісі й ми часто зверталися одна до одної по допомогу.
Реклама:
Найбільше мене вражало, що вона завжди працювала над найскладнішими, інколи найнуднішими темами. Це — багатогодинні судові справи, які Віка висиджувала до кінця, а потім бігала за звинуваченим чи підсудним та не виходила з зали суду, поки не отримувала відповіді, які потрібні були для статті.
