Вчора я зловив себе на дивному відчутті: я гортав тексти про зміну уряду — колонки конституціоналістів, пости економістів, репортажі з кулуарів Ради — і всі вони, написані розумними людьми з різними біографіями і різними температурами гніву, дивилися в один горизонт, наче п'ятеро людей стоять біля одного вікна і сумлінно, кожен своїми словами, описують один краєвид. Описи різнилися деталями, але вікно було одне.

Мене як методолога це зачепило більше, ніж сама відставка, бо коли розумні люди бачать однаково — це говорить не про людей, а про рамку, всередині якої вони дивляться на щось, що вони ідентифікують саме як проблему. А ще про те, що сама рамка лишається невидимою.

Реакції на ротацію уряду вклалися в чотири жанри:

Реклама:

Кадровий. Тут опинилися ті, хто обговорюють — хто саме заходить і хто сильніший менеджер;