Напевно немає в Україні жодного населеного пункту, який би оминула загибель захисника чи захисниці в російсько-українській війні. Природно, що і родини загиблих, і решта суспільства хочуть зробити щось, що увіковічнило би памʼять про чин полеглих; щось, що закарбувало би навіки їхні дорослі обличчя. Так створюють Алеї Героїв і так виникає стихійна меморалізація.
Там, де на місця пам'яті, держава не звертає уваги, кожен при створенні спирається на свої естетичні мірки. А там, де – звертає, то часто зустрічає невдоволення суспільства.
Для держави меморалізація – це незручна тема, яку хочеться оминати, а для родин – це особистий біль переживання, тому суспільство вимагає гідного вшанування. Але як же відбувається насправді?
Реклама:
Свіжий приклад облаштування Алеї Героїв в Деснянському районі Києва піднімає ці болісні та важкі питання.
