Недавнє відкриття Україною першого переговорного кластера в процесі вступу до Європейського Союзу стало важливою політичною новиною. Але її практичне значення значно ширше: відтепер Україна має ще вагомішу підставу наполягати, що в нових документах ЄС її не повинні автоматично розглядати як звичайну третю країну.
Ми ще не є державою-членом ЄС – але й уже не просто зовнішній торговельний партнер.
Україна – держава-кандидат, майбутня частина внутрішнього ринку ЄС і країна, яка одночасно проводить реформи та веде війну за власне виживання і безпеку Європи.
Це має бути відображено не лише у політичних заявах, а й у конкретних регуляторних актах Європейського Союзу.
ЄС зараз швидко змінює свої правила: у сферах клімату, промисловості, енергетики, торгівлі, сільського господарства, державної допомоги, доступу до ринку тощо.
