Zagoriy Foundation досліджує сектор благодійності з 2019 року, і за цей час, мабуть, найбільш помітна зміна відбулась не в обсягах чи характері допомоги, а в ставленні українців до самої благодійності, довіри та соціальної відповідальності.
На початку повномасштабного російського вторгнення сам факт допомоги вже викликав довіру, і, зокрема, завдяки адреналіну та згуртованості суспільства великим фондам вдавалось збирати сотні мільйонів гривень за лічені дні. Люди в той час більше хотіли донатити інституціям: потреб, особливо у Сил оборони, було дуже багато, і системи, які вже якісно функціонували, могли допомагати швидше та масштабніше. І запитань на кшталт звітності, окрім коментарів у соцмережах, майже не виникало.
Але за понад чотири роки великої війни суспільство стало значно менш наївним.
Реклама:
Раніше передана кількість техніки чи сам факт закупівлі вважалися достатньою демонстрацією результату. Зараз — уже ні. Умовне "ми передали тисячу дронів" більше не працює як універсальний аргумент довіри. Люди починають ставити інші питання: а ці дрони взагалі використовуються? Вони долетіли до цілі? Який ефект від того, як вони використовуються (а краще покажіть відеопідтвердження)?
