Цього візиту Володимир Зеленський домагався ще від минулого року. Стів Віткофф, представник Дональда Трампа у мирних переговорах з Росією, зважився приїхати до України. До Москви за цей час він літав, за його власними підрахунками, вісім разів. До Києва Віткофф приїхав разом із зятем Трампа Джаредом Кушнером. Ззовні могло навіть скластися враження, що Кушнер бере на себе роль головного контакту з українською стороною. Хоча насправді обидва представляють позицію Трампа.Позицію, для якої офіційний Київ підкреслено не шкодує компліментів, але яка точно не є проукраїнською.Так само не всі деталі візиту є приємними. До прикладу, те, що Віткофф і Кушнер відмовилися відвідувати місця російських обстрілів. Навіть коли були за один квартал від такого. Або те, що перед Києвом вони полетіли до Москви, де не стримували компліментів на адресу володаря Кремля.Публічно всі продовжують казати про намір "зупинити війну ще цього року", хоча насправді сподівань на це не має ніхто.Однак є у переговірників і реалістичні наміри.Трамп дав вказівку своїм представникам відновити тристоронній формат переговорів з Росією. І вже публічно звучать заяви, що зустріч Україна-РФ-США відбудеться дуже скоро. Щоправда, про рівень лідерів наразі не йдеться.В українській переговорній групі наполягають, що відновлення "тристоронки" Україні безумовно вигідно. Бо навіть із розумінням того, що до кінця зими завершення війни не буде – лишається можливість досягти практичних успіхів. У цій статті ми деталізуємо, яких саме.Інша річ, що таке "потепління" несе також приховану загрозу. Для Путіна украй вигідно симулювати свою готовність до переговорів саме зараз, щоб зірвати ухвалення закону Грема-Блументаля у США. Це може бути однією з причин "мирної" активізації з російського боку.На чиєму боці Віткофф і Кушнер?Стів Віткофф за час роботи спецпредставником Трампа здобув в Україні цілком однозначний імідж. Ще торік він неприховано підтримував усі російські ініціативи щодо України. Його поїздки на переговори з Путіним, до яких не долучали навіть посольство США у Москві і навіть перекладача на яких забезпечував Кремль, стали немов еталоном того, як США можуть грати на боці агресора.З плином часу та з наростанням внутрішньоамериканської критики підхід США до переговорів з Путіним дещо змінився. До ухвалення рішень почали частіше залучати держсекретаря та радника з нацбезпеки Трампа Марко Рубіо. Але це жодним чином не означало, що особисто Трамп втратив довіру до Віткоффа або до його стилю ведення переговорів з РФ.Зустрічі минулими вихідними це підтвердили. Багато кого обурила максимально улеслива заява Віткоффа на зустрічі з Путіним за присутності преси. Посланець Трампа почав з того, наскільки він у захваті від своїх зустрічей з кремлівським правителем. Розмови з ним він назвав найкращими спогадами, якими міг би поділитися на пенсії.Але буде помилкою вважати, що ця заява свідчить хоч про щось. Скоріше, вона є показником того, як звикла діяти чинна американська адміністрація.Без принципів, без переконань. Лише з інтересами.Понад те, американці відкрито визнають цей підхід і пишаються ним. За словами Джареда Кушнера, зараз підхід американської політики побудований на спробах вирішити міжнародні конфлікти бізнес-інструментами. "Президент Трамп походить з ділових кіл, а у світі бізнесу люди шукають взаємовигідний результат. Як зробити так, щоб кожна зі сторін вийшла з прибутком. Натомість війна – це гра з від’ємною сумою. Від війни програють усі", – пояснив він на пресконференції у Києві.Тому американські переговірники так само посміхалися у розмовах з українськими посадовцями та погодилися взяти від них подарунок – футболки з жартівливим написом "Київський режим". Переговори про "мир" без віри в успіхПоказовим елементом візиту було ігнорування американськими гостями протокольних пунктів, які усі інші партнери України вважають обов’язковим. Вони не стали покладати квіти до стіни пам'яті захисників України на Михайлівській площі, а також відмовилися відвідувати місця російських обстрілів у Києві. І не через брак часу. Поїздка до Лук'янівки перекритими вулицями Києва у неділю забрала б лічені хвилини. Понад те, американські гості були у Софії; щоб дійти звідти до будівлі СБУ, обстріляної напередодні, достатньо лише вийти з бічних воріт Софійського заповідника. Але американське бачення власної "нейтральності" не дозволило цього зробити. Нагадаємо, мета візиту американських переговірників до Москви та до Києва – їхнє посередництво у переговорах про мир, або принаймні про стійке перемир'я. Та є важлива деталь.Абсолютно ніхто не вірить, що Путін готовий припинити агресію проти України.Зокрема, джерела "Європейської правди" свідчать, що на Банковій є чітке розуміння: Путін налаштований воювати протягом як мінімум всієї зими. Володимир Зеленський на пресконференції після недільних зустрічей заявив, що говорив з гостями про те, як діяти за умов, коли війна затягнеться на всю зиму.Навіть Джаред Кушнер, який мав би випромінювати оптимізм від імені Трампа, відмовився відповідати ствердно на пряме запитання американських медіа про те, чи припускає він завершення війни ще до початку зими. "З будь-якою угодою ніколи немає впевненості… Але якщо не вести діалог, то точно нічого не вийде", – ухилився він від конкретики.Це викликає питання: навіщо американським посередникам повертатися до процесу? Чому вони погодилися збільшити інтенсивність контактів?Моральні мотиви, бажання захистити міжнародне право або прагнення справедливості – для чинної адміністрації Трампа це точно не діє.Мотиви, засновані на політичній вигоді – також під питанням. Наближаються проміжні вибори у США в листопаді 2026 року, які є надзвичайно важливими для Трампа. Він може втратити більшість в одній, а можливо, і у двох палатах Конгресу. Щоб запобігти цьому, Трампу потрібна якась гучна перемога, і точно не потрібні приклади, які дозволять опонентам говорити про провал його дій та зусиль. На жаль, посередництво в мирних перемовинах між Україною та Росією не має перспектив стати його історією успіху. Тож на перший погляд, адміністрація має бути зацікавлена відсторонитися від українського процесу. І недарма на початку року у Вашингтоні публічно та неодноразово погрожували (чи то попереджали про наміри) це зробити.Утім, є стратегія, за якою Трамп хоче досягнути хоча б проміжного успіху. І його представники публічно позначили, яким вони бачать цей сценарій. Навіщо Україні тристоронні переговори На пресконференції у Києві Віткофф і Кушнер ухилялися від будь-якої відповіді на запитання про можливість зустрічі лідерів (і це природно, бо відповіді немає). Однак дуже показово, що одночасно вони активно коментували питання тристоронніх переговорів у форматі США-Україна-РФ. Кушнер навіть заявив про плани відновити такі переговори."Було б доцільно повернутися до тристороннього формату, як було пів року тому. Я сподіваюся, дуже скоро буде прогрес у цьому питанні", – заявив він. А одночасно представник Трампа визнав: такий механізм серед інших переваг, дозволяє США перекласти відповідальність на Київ та Москву. А отже, до певної міри знімає зі Сполучених Штатів відповідальність за результат (а точніше – за його відсутність)."Знаєте, коли ми проводили тристоронні переговори, Стіву та мені це подобалося набагато більше, тому що всі спілкувалися між собою. Нам не треба було пояснювати українську позицію Росії та російську – Україні. Вони самі розмовляли між собою. Причому розмовляли російською мовою і в дуже дружній атмосфері. Я вважаю, що це було продуктивно. Тож ми сподіваємося повернутися до такого формату", – пояснив він.Утім, американські посередники утрималися від чітких обіцянок або навіть прогнозів про те, коли тристороння зустріч стане можливою. Зеленський публічно підтримав цей трек. "Треба робити все, щоб тристоронні зустрічі були, або щоб було у форматі "тристороння зустріч плюс європейські партнери". Подивимось, на що погодиться Росія", – заявив він. Від Кремля публічних заяв з цього приводу наразі не звучало. Співрозмовники "ЄП", між тим, переконані, що відновлення "тристоронки" – в інтересах не лише США, а й України.Бо США хоч і віддають частину відповідальності – але не кидають Київ наодинці.Один зі співрозмовників "Європейської правди" в українській переговорній групі проілюстрував це спогадами про те, як відбувалися переговори у цьому форматі раніше. "Цінність тристороннього процесу, який ми мали – у тому, що американці були щиро і глибоко у нього залучені. Вони не просто сиділи на зустрічах, а працювали, генерували пропозиції. Достатньо згадати, що у військовій підгрупі, до прикладу, від США брав участь особисто генерал Гринкевич (головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. – "ЄП")", – пояснив посадовець.Головне – не ставити зависоких очікувань і усвідомлювати, що Росія наразі налаштована продовжувати війну незалежно від формату залучення США чи інших дипломатичних тонкощів."Чи буде тристоронній формат результативним? Він точно буде більш результативним, ніж двосторонні переговори. Чи призведе він до реального миру? До кінця зими навряд чи, але ми маємо використати будь-яку можливість", – додає джерело "ЄП".Крім того, з українського боку є сподівання, що перехід до активних переговорів відкриє простір для тактичних домовленостей. Зрештою, попередній досвід свідчить, що на тристоронніх зустрічах вдавалося домовитися про масштабні обміни. В Києві є сподівання того, що можливо узгодити "деескалаційні заходи, як-от зниження інтенсивності обстрілів".І хоча публічно про це Україна не каже, але очевидно, що колись Москва – у тому числі під тиском небагатьох своїх партнерів – дозріє до переговорів щодо навігації у Чорному морі.Прихована небезпека тристороннього трекуУтім, будуючи власні очікування, треба враховувати також те, що Росія може мати приховані мотиви. А Кремль зараз зацікавлений імітувати згоду на новий формат переговорів навіть у разі, якщо реальної згоди немає. І це може бути реальною причиною того, чому Росія також виявилася готова демонструвати свою залученість – попри те, що Путін виключає можливість припинення вогню у найближчі місяці. Ця потреба буде у Кремля лише найближчі 10-12 днів.Річ у тім, що у цей термін вирішиться, чи активують США новий інструмент санкцій проти РФ. Йдеться про так званий закон Грема-Блументаля, який ухвалений Сенатом і чекає на розгляд у Палаті представників. Але нижня палата може ухвалити це рішення тільки до середини вересня; далі Конгрес йде на вибори і, найімовірніше, не буде ухвалювати законів такого типу аж до кінця своєї каденції. На практиці це означає: якщо парламент США не ухвалить санкційний закон на наступному пленарному тижні, що триватиме до 18 вересня – то процес доведеться запускати заново вже наступного року.Тож завдання Путіна – ще два тижні переконувати американських законодавців у тому, що Росія конструктивна, готова домовлятися і веде переговори.Що з цього приводу думає Білий дім, достеменно невідомо. І Зеленський, і джерела "ЄвроПравди" запевняють, що на переговорах у Києві це питання не піднімалося (і це логічно, бо Віткофф і Кушнер не мають мандата говорити про конгресові процеси). Можна шукати добрий знак у тому, що до Києва з ними прибув помічник міністра фінансів Скотта Бессента, а Мінфін США серед іншого опікується санкціями проти Росії. Але це не показник, адже санкції – не єдина сфера відповідальності Мінфіну.Тож попереду – десять днів напруженої боротьби за санкційний закон.Європа повернулася до процесуМіж тим одна особливість візиту є безумовно позитивною. Це те, що у зустрічі в Києві брали участь не лише американська та українська сторона, але також безпекові радники лідерів так званої європейської трійки – тобто Німеччини, Франції та Британії.Їхня присутність стала чи не найбільшою перемогою цих переговорів.Досі США скептично ставилися до участі Європи у мирних переговорах і вели діалоги як з Києвом, так і з Москвою самостійно. Україна (за підтримки європейських столиць) щоразу наполягала, що безпека Європи не може вирішуватися без участі європейців. Якщо йдеться не про одноразову зміну в переговорній тактиці США, а про нове ставлення до європейських партнерів – то це дійсно зсув.Нагадаємо, Зеленський запропонував долучити представників Європи також до тристоронніх переговорів з Росією. Наразі це лише ідея – президент зауважив, що згоди Москви на це ще немає.Україна обґрунтувала присутність європейців фінансовими міркуваннями.І це правильний підхід. Це – аргументи, які розуміє Трамп.Зокрема, відомо, що на переговорах у Києві європейці запевнили посланців Трампа у готовності фінансувати додаткові "зимові" закупівлі у США. І йдеться не лише про зброю."Ми дуже розраховуємо на зимовий пакет, який я сьогодні абсолютно детально проговорював зі Стівом і Джаредом, з нашими європейськими партнерами. Ми дуже розраховуємо на таку підтримку – і ППО, і енергетичну підтримку. Ми розраховуємо на серйозний обсяг і можливості використання американського скрапленого газу", – пояснив Зеленський.Ініціатива про постачання американського газу як частини українсько-російського треку – це дійсно нова ідея у переговорах. Утім, наразі неясно, наскільки масштабна може бути ця пропозиція і чи зацікавить вона США. Зокрема, через те, що цієї зими Україна непогано підготувалася і вже закачала до підземних сховищ значні обсяги газу. Так чи інакше, навіть політично долучення Європи до переговорів з Росією є однозначно правильним кроком, який Україна підтримувала тривалий час.На відміну від Штатів, що демонстративно підкреслюють свою відстороненість, європейці зацікавлені у стійкому мирі, прийнятному для України. Тож їхня участь для нас – однозначно плюс.Тепер головне, щоби формати переговорів з європейською присутністю стали усталеною практикою, а не лише одноразовою зміною, присвяченою першому візиту представників Трампа до Києва.Автор: Сергій Сидоренко,редактор "Європейської правди"Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.