У середині червня, мене, разом з виконавчою директоркою НАКО Оленою Трегуб та 13-ма іншими людьми, обрали до складу Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України (РГК НАБУ). Події розвивалися стрімко: 10 червня – онлайн-голосування українців, 15 червня – НАБУ офіційно оприлюднило результати виборів, а вже 23 червня ми із новим складом РГК НАБУ зустрілися із директором Національного антикорупційного бюро України Семеном Кривоносом.
І після цього почалося найцікавіше – я на власному досвіді зрозуміла, що означає залученість громадянського суспільства в роботу НАБУ – одного з ключових органів у зв'язці "НАБУ–САП–ВАКС", який розслідує корупцію у вищих ешелонах влади. Формально мета РГК НАБУ звучить так – стежити за тим, аби робота бюро була більш прозорою, підзвітною та відкритою для суспільства. За цим розмитим формулюваннями лежить конкретна волонтерська робота громадськості: від залучення до незалежного аудиту НАБУ – до участі у конкурсних комісіях, які обирають кандидатів для роботи у бюро. Про них сьогодні й мова.
Комісій, де працюють і члени РГК – дві: власне, №1 та №2. Перша – вивчає кандидатури та проводить співбесіди із претендентами на роботу у "фронт-офісі" бюро, зокрема потенційними керівниками у низці підрозділів – наприклад, підрозділів детективів. У цій комісії – 26 людей , з них: 3 – представники РГК НАБУ. Засідання в середньому відбуваються 2-3 рази на тиждень.
