В Україні важко знайти людину, яка відкрито виступатиме за обмеження права громадян на доступ до інформації про діяльність держави. Саме тому такі обмеження рідко пропонують прямо. Значно частіше вони з'являються під виглядом "технічного вдосконалення", "гармонізації законодавства" або "імплементації європейських стандартів".
Саме так сьогодні виглядає ситуація із законопроєктом Міністерства цифрової трансформації щодо внесення змін до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Офіційно документ подається як імплементація Директивою (ЄС) 2019/1024 Європейського Парламенту та Ради від 20 червня 2019 року про відкриті дані та повторне використання інформації публічного сектору, а також задля підвищення ефективності та прозорості публічного управління. Однак після його аналізу виникає цілком закономірне питання: чому під приводом розвитку відкритих даних пропонуються норми, які звужують існуючі гарантії права на інформацію?
Реклама:
Проблема цього законопроєкту полягає не в окремих невдалих формулюваннях. Як сказали б американські науковці, він є wrong by design — його ключові проблеми закладені в самій концепції та логіці регулювання.
