Минулої осені українських виробників озброєння та військової техніки запевнили: відкритому експорту – бути. Відтоді держава анонсує різні форми міжнародної співпраці, інформує про напрацювання різних моделей експорту та запевняє у їхньому функціонуванні. Здавалося б, експорт відкритий - просто подавайте заявки. Та за нашими даними, більшість компаній-членів Технологічних Сил України (ТСУ), які подавали документи на отримання дозволу від Державної служби експортного контролю України (ДСЕК), у відповідь отримали відмову, здебільшого без пояснення причин. І це при тому, що в першому кварталі 2026 року 90% компаній-членів ТСУ вже мали запити на співпрацю від іноземних держав. Отже декларація намірів є – процедурної чіткості немає.
Приватному виробнику зрозуміле бажання держави використати унікальні напрацювання національного оборонно-промислового комплексу (ОПК) для налагодження стратегічної взаємодії із партнерами в рамках інтеграції України в Євроатлантичну спільноту. Та такий процес має відбуватися швидко і без шкоди можливостям тут і зараз.
Після анонсування перших контрактів в межах Build with Ukraine та можливостей національному виробнику озброєння та військової техніки (ОВТ) проявити себе на Близькому Сході в межах Drone Deals (екосистемних угод, які Україна підписує з державами-партнерами) увага українського ОПК природно прикута до розвитку декількох моделей експорту. Експорт цікавить і тих, хто тільки думає про вихід на глобальні ринки, і тих, хто отримував дозволи для виконання міжнародних домовленостей. У обох категорій одна проблема – відсутнє розуміння того, як працюють анонсовані експортні механізми.
