Сьогодні Тетяна Ніколаєнко вийшла з великим аналітичний текстом із категоричним заголовком: "Як діалоги Міндіча й Умєрова розвалили роботу Міноборони мінімум на пів року". Відповіді на це питання в самому тексті так і не знайшлося. Натомість у ньому є багато іншого – закупівельні епізоди часів попередньої команди Міноборони, власні припущення та інтерпретації публічних фактів, риторичні питання і нелогічно повʼязані між собою висновки.
Відмінність людини, яка працює в будь-якому міністерстві, від журналістів чи активістів полягає в тому, що вона має значно більший обсяг інформації під час ухвалення рішень. Коли мова йде про Міністерство оборони, особливо про закупівлі, а тим більше під час великої війни, значна частина цієї інформації має грифи "для службового користування", "таємно" і "цілком таємно".
Тобто журналісти та активісти доступу до цих даних не мають. Але й посадовці не можуть їх розголошувати, щоб пояснити логіку своїх дій.
Реклама:
Тому від журналістів підготовка матеріалів на такі теми вимагає особливої відповідальності. Робити власні припущення та аналітику, оперуючи здебільшого чутками, анонімними джерелами та не маючи всього обсягу інформації – щонайменше некомпетентно.
