Цього місяця до Верховної ради України потрапили одразу 2 проєкти Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки. І обидва ґрунтуються на базовому документі, розробленому та оприлюдненому на початку квітня Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). Один – подав уряд, інший – голова Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна.
Що з узгодженням антикорстратегії буде складно і процес цей нешвидкий – віце-премʼєр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка попереджав на зустрічі із громадськістю, що відбулася у квітні. Саме тоді проєкт документу передали від НАЗК до уряду.
Чому все так складно і навіщо 2 документи? Спробую розібратися у цьому матеріалі – як людина, котра разом з іншими експертами брала участь у написанні проєкту Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки.
Реклама:
Насправді українська антикорупційна історія – болісна і задавнена. Одна із ключових проблем для сталого розвитку публічного управління нашої держави – хронічний брак наступності у впровадженні структурних реформ. Сфери, яким для розвитку замало, умовно кажучи, однієї депутатської каденції, занадто часто стають заручниками політичної кон'юнктури. Як-от – антикорупційна політика.
